Не  звільняється  пам’ять.  Відлунює  знову  роками. 

Я  зітхну …  запалю  обгорілу  свічу.

Помічаю:  не  замки – твердині,  ні  храми – 

Скам’янілий  чорнозем – потріскані  стіни  плачу.

Піднялись,  озиваються  в  десятиліттях 

З  далини,  аж  немов  з  кам’яної  гори

Надійшли.  Придивляюсь: «Вкраїна  ХХ  століття». 

І  не  рік,  а  криваве  клеймо: «тридцять  три».

 Рано чи пізно, але обов’язково кожна людина і весь народ осмислить своє минуле. Не сьогодні це сказано: Час народжуватись і час помирати, час мовчати і час говорити. Прийшов час говорити після  десятиліть мовчання. 

Виховні години «Голодомор 1932-1933. Пам’ятаємо!» було проведено в 5-Б  та 6-А класах