Сторінка правових знань

Секретаріатом Уповноваженого спільно з партнерськими організаціями розроблено інформаційні матеріали з метою підвищення обізнаності населення щодо діяльності Уповноваженого (Сторінка сайту  Оголошення)

Контактні дані служб у справах дітей Полтавської області     (документ)

Телефони гарячої лінії у разі необхідності отримання психологічної допомоги:

  • Національна дитяча гаряча лінія – безкоштовно подзвонити за номером 116111 (з понеділка по п’ятницю, з 12.00 до 20.00)

  • Організація Teenergizer - консультації за принципом «рівний-рівному» або з психологом безкоштовно і конфіденційно – teenergizer.org/consultations

Телефони гарячої лінії у випадку домашнього насильства:

  • поліція – 102,

  • Національна дитяча «гаряча лінія» - 0-800-500-333,

  • Національна «гаряча лінія» з протидії домашньому насильству -116-123, 0-800-500-225 та 116-111

Урядова консультаційна лінія з питань безпеки дітей в Інтернеті – набрати 1545, далі обрати «3». Працює 24/7. Дзвінки безкоштовні.

Онлайн звернення до кіберполіції: http://cyberpolice.gov.ua

Конвенція про права дитини

Безоплатна правова допомога в Україні

Безпечне поводження в Інтернеті

Гарячі лінії, щодо захисту прав дитини:

Безкоштовні «гарячі» телефонні лінії. У житті кожного з нас виникають проблеми, подолати які поодинці важко, а деколи – неможливо. Важливо, щоб в такий момент поряд опинилися люди, здатні не просто вислухати і зрозуміти, але і надати дієву допомогу.

ТЕЛЕФОНУЙ!     ТЕБЕ ВИСЛУХАЮТЬ! ЗРОЗУМІЮТЬ! ПІДТРИМАЮТЬ!

Національна «Гаряча лінія» з питань запобігання насильству у сім’ї та захисту прав дітей
0-800-500-33-50, 386 – для абонентів «Київстар» та МТС
Графік роботи
у робочі дні з 9.00 до 20.00
у суботу з 9.00 до 16.00
безкоштовно з міських телефонів, з міських таксофонів нового зразку, з мобільних телефонів операторів «Київстар» та МТС

Національна «Гаряча лінія» з питань запобігання торгівлі людьми
0-800-500-22-50, 386 – для абонентів «Київстар» та МТС
Графік роботи
у робочі дні з 9.00 до 20.00
у суботу з 9.00 до 16.00
безкоштовно з міських телефонів, з міських таксофонів нового зразку, з мобільних телефонів операторів «Київстар» та МТС

Національна «Гаряча лінія» з проблем ВІЛ/СНІД
0-800-500-45-10
Графік роботи

цілодобово безкоштовно з міських телефонів, з міських таксофонів нового зразку

**************************   КУРАТОР    *******************************

Працівник  міліції, старший інспектор по роботі з учнями, адреса: вул. Приходька, 69, каб. 2

Сорокін Роман Іванович, телефон  (067)7034153

Шкільний офіцер поліції

Шило Надія Анатоліївна,  телефон (096)8049687, (093)2124084

"""""""" Стратегія національно-патріотичного виховання дітей і молоді на 2016-2020 роки """""""

http://www.president.gov.ua/news/prezident-zatverdiv-strategiyu-nacionalno-patriotichnogo-vih-36138

"""""""""""""""""""""""""""""""     Сімейний Кодекс України    """"""""""""""""""""""""""""""""""""""

Ст. 141 Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі. 
Ст. 150 Батьки зобов'язані: 
1.Виховувати дитину в дусі поваги до прав інших людей, любові до свого народу; 
2.Піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; 
3.Забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти; . 
4.Поважати дитину. Забороняється будь-яка експлуатація дитини батьками, фізичні покарання та покарання, які принижують гідність дитини. 
Ст. 152 Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю. 
Ст. -157 Питання виховання дітей вирішуються спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини. Якщо батьки не можуть дійти згоди щодо участі у вихованні, то порядок визначається органом опіки та піклування. У випадку, якщо батьки не підкоряються рішенню органу опіки, то кожен з батьків має право звернутися в суд для вирішення суперечки.

********   Проблема насильства над дітьми   ************

Жорстоке поводження з дітьми визнано однією з найбільш розповсюджених форм порушення прав людини у світі. Без подолання цього згубного явища не можливо створити умови для повноцінного розвитку дитини, реалізації її особистості. Проблема насильства над дітьми свідчить про необхідність ретельного вивчення й розробки профілактичних заходів спрямованих на її вирішення, оскільки діти є найнезахищенішою, найуразливішою й майже повністю залежною від дорослих частиною суспільства.

Незалежно від того, в якій формі відбувається насильство, з часом його прояви стають дедалі жорстокішими. Найбільш поширеними в сімейних стосунках є психологічне насильство: грубість, приниження одне одного, а також фізичне насильство, зокрема – побиття.

Жорстоке поводження з дітьми є найбільш прихованою формою насильства, оскільки в Україні немає даних достовірної статистики про реальні його прояви. За узагальненою інформацією за ІІ півріччя 2007 року в Україні офіційно зареєстровано близько 90 тис. звернень з питань жорстокого поводження з дітьми. За даними МВС України за жорстоке поводження з дітьми на обліку в органах внутрішніх справ знаходиться понад 80 тис. сімей. У 2008 році за невиконання батьківських обов’язків притягнено більш ніж 8 тис. батьків. Проте зростання кількості осіб, поставлених на профілактичний облік, свідчить про зростання поінформованості населення про можливості розв’язання проблеми, а також збільшення уваги до даного явища з боку правоохоронних органів. Проблема насильства над дітьми винесена з розряду приватної проблеми родини на державний рівень.

Кримінальний кодекс (КК) містить вичерпний перелік складів злочинів, які зазіхають на життя, здоров’я й статеву недоторканність будь-якого члена суспільства, незалежно від його статі, національності, соціальній приналежності тощо, переслідуючи різні форми фізичного й психологічного насильства. Право дітей в Україні на захист від всіх форм жорстокого поводження гарантується статтями 28, 25 Конституції України, згідно з яким – ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його достоїнство, обігу або покаранню. Головним документом сучасності, що регулює законодавство щодо жорстокого поводження з дітьми на міжнародному рівні, є Конвенція ООН про права дитини, що була прийнята в 1989 році й ратифікована більш ніж як 175 країнами світу. Україна ратифікувала Конвенцію ООН про права дитини в 1991 році й внесла відповідні зміни в національне законодавство згідно тим міжнародним стандартам, які зазначені в цьому документі.

Насильство розглядають у чотирьох площинах: правовій, моральній, суспільно-політичній та психологічній.

У правовій площині більшість випадків насильства карається законом. Але проблема полягає в тому, що жертви насильства не завжди звертаються по допомогу до правоохоронних органів.

""""""""""""""""""""""   Декларація прав дитини   """""""""""""""""""""""

Генеральна асамблея проголошує цю декларацію прав дитини з метою забезпечити дітям щасливе дитинство і користування, для їх власного блага і блага суспільства, правами і свободами, які тут передбачені, закликає батьків, чоловіків і жінок як окремих осіб, а також добровільні організації, місцеву владу і національні уряди до того, щоб вони визнали і намагалися дотримуватися цих прав шляхом законодавчих та інших заходів, поступово застосовуваних відповідно до таких принципів:(проголошена генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 20 листопада 1959 року)

Принцип 1. Дитині повинні належати всі зазначені в цій Декларації права. Ці права мають визнаватися за всіма дітьми без будь-яких винятків і без відмінностей чи дискримінацій за ознакою раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження або іншої обставини, що стосується самої дитини чи її сім'ї.

Принцип 2. Дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності. При виданні з цією метою законів головним міркуванням має бути найкраще забезпечення інтересів дитини.

Принцип 3. Дитині має належати від її народження право на ім'я і громадянство.

Принцип 4. Дитина повинна користуватися благами соціального забезпечення, їй має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальні догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включно з належним допологовим і післяпологовим доглядом. Дитині має належати право на відповідне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.

Принцип 5. Дитині, яка є неповноцінною у фізичному, психічному або соціальному відношенні, повинні забезпечуватися спеціальні режим, освіта і піклування, необхідні з огляду на її особливий стан.

Принцип 6. Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків та в будь-якому разі в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір'ю. На суспільстві і на органах публічної влади повинен лежати обов'язок здійснювати особливе піклування про дітей, що не мають сім'ї, і про дітей, що не мають достатніх засобів для існування. Бажано, щоб багатодітним сім'ям надавалась державна або інша допомога на утримання дітей.

Принцип 7. Дитина має право на здобуття освіти, яка має біти безкоштовною і обов'язковою, в будь-якому разі на початкових стадіях, їй має даватися освіта, яка сприяла б її загальному і культурному розвиткові і завдяки якій вона могла б на основі рівності можливостей розвинути свої здібності і особисте мислення, а також усвідомлення моральної і соціальної відповідальності, і стати корисним членом суспільства. Якнайкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто відповідає за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить насамперед на її батьках.

Принцип 8. Дитина повинна за будь-яких обставин бути серед тих, хто першими одержують захист і допомогу.
Принцип 9. Дитина повинна бути захищена від усіх форм недбалого ставлення, жорстокості і експлуатації. Вона не повинна бути об'єктом торгівлі в будь-якій формі.

Дитину не слід приймати на роботу до досягнення належного вікового мінімуму; їй жодному разі не повинні доручатися чи дозволятися роботи або заняття, які були б шкідливі для її здоров'я чи освіти або перешкоджали її фізичному, розумовому чи моральному розвиткові.

Принцип 10. Дитина має бути захищена від практики, яка може заохочувати расову, релігійну або будь-яку іншу форму дискримінації. Вона повинна виховуватися в дусі взаєморозуміння, терпимості, дружби між народами, миру і загального братерства, а також у повному усвідомленні, що її енергія та здібності мають бути присвячені служінню на користь інших людей.

***************  ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ БАТЬКІВ ЗА ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ:  *****************

Кодекс про адміністративні правопорушення 
ст. 184 ч. 1 Ухиляння батьків від виконання обов'язків по забезпеченню не­обхідних умов життя, навчання і виховання неповнолітніх дітей - попередження або штраф (1-3 неоподатковувані мінімуми). ст. 184 ч.2 Ті ж дії, скоєні повторно протягом року, після накладання покарання -штраф (від 2-4 неоподатковуваних мінімумів). 
ст. 184 ч. З Якщо неповнолітній скоїв адміністративне правопорушення у віці від 14 до 16 років, на батьків накладається штраф (3-5 неоподатковуваних мінімумів громадян). 
ст. 184 ч. 4 Скоєння неповнолітнім дій, що передбачені Кримінальним Ко­дексом, якщо він не досяг віку кримінальної відповідальності тягне за собою накладання штрафу на батьків (10-20 неоподатковуваних мінімумів). Всі штрафні санкції накладаються тільки в судовому порядку і сплачуються в банківських установах. 
Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства (ст. 155 Сімейного Кодексу). 
Батьки не можуть відмовитися від своїх прав та обов'язків, вони можуть втратити їх у судовому порядку. 
Батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від виконання батьківських обов'язків по вихованню дітей,не забрали дитину з пологового будинку, жорстоко поводяться з дітьми, є хронічними алкоголіками чи наркоманами, вдаються до експлуатації дитини, примушують до жебракування та бродяжництва (ст. 164 Сімейного Кодексу). Злісне ухилення батьків від виконання обов'язків щодо здобуття їх неповнолітніми дітьми повної загальної середньої освіти може бути підставою для позбавлення батьківських прав (спи 47 Закону України «Про загальну середню освіту»). 
У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя і здоров'я дитини, орган опіки та піклування (виконком) або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини у її батьків (ст. 170 Сімейного Кодексу), Злісне невиконання батьками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки, - карається обмеженням волі на строк від 2 до 5 років або позбавленням волі на той самий строк (ст. 166 Кримінального Кодексу України). Але допускається поновлення у батьківських правах (спи 169 Сімейного Кодексу України), якщо батьки змінили поведінку, і поновлення в правах є в інтересах дітей.